Богданов Вячеслав Леонідович
- Віцепрезидент Національної академії наук України
- В.о. головного вченого секретаря Національної академії наук України
Біографія
Народився 25 листопада 1965 року в селі Шамраївка Київської області.
- 1982 – закінчив із золотою медаллю середню школу і вступив до Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка.
- 1984 – 1986 – строкова служба в Прикордонних військах.
- 1989 – закінчив із відзнакою механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
- 1989 – досі – в Інституті механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України (з 2023 року – завідувач відділу динаміки та стійкості суцільних середовищ).
- 1992 – захистив дисертацію на тему «Просторова неосесиметрична задача механіки руйнування при стисканні вздовж приповерхневої дископодібної тріщини» та здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю «Механіка деформівного твердого тіла».
- 1995 – 2014 – в апараті Президії НАН України (у 2003–2014 роках – перший заступник головного ученого секретаря – начальник науково-організаційного відділу Президії НАН України).
- 2009 – захистив дисертацію на тему «Об’єднаний аналіз задач механіки руйнування матеріалів з початковими напруженнями та руйнування тіл при стисканні вздовж тріщин» та здобув науковий ступінь доктора фізико-математичних наук за спеціальністю «Механіка деформівного твердого тіла».
- 2012 – обраний членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю «Механіка».
- 2015 – обраний дійсним членом (академіком) НАН України за спеціальністю «Механіка».
- 2015 – обраний головним ученим секретарем НАН України.
- 2020 – обраний віцепрезидентом НАН України.
Основна наукова діяльнсть
Основна наукова діяльність пов’язана з дослідженнями в галузі механіки деформівного твердого тіла, зокрема, механіки руйнування, тривимірної лінеаризованої теорії стійкості деформованих тіл, механіки композитних матеріалів.
Виконав значний цикл робіт із нових механізмів руйнування, які не описуються в межах класичних концепцій, зокрема дослідив нові класи задач механіки руйнування матеріалів із початковими (залишковими) напруженнями, що діють паралельно площинам тріщин, та руйнування тіл при стисканні вздовж тріщин. У межах лінеаризованої теорії пружності розробив інтегрований підхід до проблем руйнування попередньо напружених тіл із тріщинами та руйнування тіл при стисканні вздовж паралельних тріщин. Запропонував новий метод визначення критичних параметрів руйнування тіл із тріщинами при стисканні вздовж тріщин, коли параметри вираховуються в процесі розв’язання відповідних неоднорідних задач механіки руйнування матеріалів із початковими напруженнями.
У лінеаризованій постановці дослідив нові класи просторових неосесиметричних та осесиметричних задач про руйнування фізично нелінійних тіл і сучасних композитних матеріалів (шаруватих, волокнистих), що містять тріщини, які взаємодіють під впливом спрямованих вздовж тріщин зусиль. Виявив нові ефекти, пов’язані зі впливом початкових напружень та із взаємодією тріщин між собою і з поверхнею матеріалу. Здійснив комплексне дослідження функціональності та руйнування композитних матеріалів із дефектами та конструкцій з них, які широко застосовуються у ракето- та літакобудуванні.
Підготував низку праць з наукознавства та історії науки.
Є автором близько 200 друкованих праць, зокрема 17 монографій, навчальних посібників і довідникових видань.